Новини школи

21.09.2018 р.

Мир без воєн, насилля і тривог

   В усьому світі, починаючи з 1968 року, люди відзначають Міжнародний день миру, яке проголосив папа римський Павло VІ, основною думкою якого є теза: «Пробач і ти отримаєш мир».

   В зв”язку з цим днем в Підлісноолексинецькій сільській бібліотеці була проведена музично-пізнавальна година «Мир без воєн, насилля і тривог» , яку підготувала та провела завбібліотекою Горецька В. М., на яку були запрошені учні старших класів та вчителі.

   Учні уважно слухали ведучу Горецьку В. М., яка повідомила їм про те, що цей день Генеральна Асамблея постановила святкувати як  «день глобального припинення вогню й насильства». Саме в цей день було закликано всі країни припинити  військові дії на добу .Проте за такий короткий час ті, хто надають швидку допомогу, отримують безпечну перерву, а посередники отримують можливість дійти згоди, заключити перемир”я. Але найголовніше, що учасники збройних конфліктів можуть ще раз замислитись про доцільність продовження насильства. Адже жодна нація не хоче конфліктів, репресій і нетерпимості.І уряди повинні почути в цей день голос своїх народів,які мріють позбутися злиднів, перестати жити у відчаї, та повинні навчитися жити у мирі з іншими.

   Виховна година в дійсності змістовна, цікава та потрібна, адже на Сході нашої неньки- України неспокійно-тривають бої, гинуть наші солдати-патріоти.

«Війна, яка прийшла на Україну, не поставить наш народ на коліна, адже за неї не один син помер і тисячі солдат готові згоріти у вогні заради незалежності і волі»,-гордо заявила ведуча.

   Діти уважно слухали всіх учасників заходу, дивились відеокліп до пісні «Скажемо війні  - ні!», вселивши в себе віру та надію на перемогу здорового глузду та закінчення війни на Сході.

   Досить вдалою виявилась притча «Два вовки», яка примусила учнів задуматись над тим, який вовк переможе: той, що представляє зло, брехню, заздрість чи той, що уособлює мир, любов, доброту. Адже в кожній людині завжди вібувається така боротьба. Діти зрозуміли, що все залежить від самої людини, адже «перемагає той вовк, якого вона годує» і зробили правильний висновок.

   Всі учасники заходу з натхненням розповідали вірші про мир, Україну, добро,

заспівавши пісню «Хай завжди буде сонце». А розгледівши виставку книг до цього дня, сфотографувались , тримаючи в руках написи про мир та зображення голуба – символу миру.

   Такі заходи є доречними, потрібними і такими, що виховують у дітей почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, сприяють розвитку активної життєвої позиції та спонукають учнів до активної участі в житті суспільства.

Я. К Щур

 

4.09.2018 р.

             Незабутній день осені

   З початком вересня у кожну школу приходить свято – Свято знань, яке проходить по-різному . Цікавим виявилося та багатим на сюрпризи по передбаченні нового завідуючого Рибака С. В. для першокласників Підлісноолексинецької гімназії.

   Мелодія пісні «Пролетіло літо» ще раз нагадала всім, що вже пора до школи, адже вересень у всіх школах ступив на поріг та відкрив двері знань для всіх, а піснею «Здраствуй школо, рідна школо»  5-класниця Андрушко Ангеліна привітала свою школу, яка, ставши гімназією, приймала у свої лави 6 учнів: 2 дівчинки та 4 хлопчики.

   Після традиційного піднесення прапора України, покладання квітів до пам’ятника односельчанам , полеглим у роки  2-ої світової війни ,могили солдатам, що загинули під час визволення села та вшанування Швеця Володимира, який загинув у зоні АТО, та Верхомія Миколи, який помер від травм, одержаних на Яворівському полігоні, на подвір’я школи завзято зайшли першокласники . Разом з вчителькою  Глуховською Ольгою Миколаївною, мамами та татами , що у руках тримали символічні гелієві кульки, малята з квітами і символічними прапорцями  пройшли почесний круг під оплески присутніх на святі односельчан.

   На свято прибули і запрошені гості з гостинцями для першачків:Хоптинець Віктор Анатолійович-депутат Городоцької міської ради від Підлісноолексинецького старостинського округу, який подарував учням 2 м’ячі, а 1 класу коврову доріжку для ігор у класі;Герасимчук Галина Петрівна-заступник директора ТОВ «Зел ена миля» агрохолдингу 2012, котра вручила всім 1-класникам портфелі із багатими шкільними наборами та представник від приватного підприємця Брили Ганни Степанівни –Бабій Антоніна , яка принесла солодкі набори.

А приватний підприємець Марусій Любов Володимирівна передала різне:ігри, фарби, м’ячики та інше, що допоможе вчительці успішно навчати діток, враховуючи вимоги НУШ.

   Свої вітання всім присутнім передала директор гімназії Гуменна Світлана Іванівна, яка вручила почесні грамоти учням за навчання, а також сертифікати учасникам конкурсу «Левеня» та «Кенгуру». Вона також представила присутнім нових учителів гімназії :Гурного Валентина Васильовича-вчителя молодших класів та Залуцького Павла Анатолійовича – вчителя історії.

  Від імені всіх берегинь-матусів 1-класників хлібом-сіллю вітала Кут Лариса Борисівна, а мама Маруняк Сніжана Володимирівна після приємних побажань подарувала їм святкового торта, яким дітки поласували після першого уроку.

   Після хвилюючих слів та чудових побажань свої гостинці вручили і 9-класники-кожному книгу казок, а королева знань разом із новим навчальним роком,побажавши 1-класникам терпіння і працездатності, наснаги і відваги, сумління і славних перемог, вручили їм золотий ключ до знань.

   Малята подякували всім  за гостинці гарно вивченими віршиками та піснею про перший дзвінок, запустивши у небо гелієві кульки .З дзвінком у руках разом з материнським благословенням в шкільну дорогу аркою із рушників, утвореною батьками, 1-класники разом із 9-класниками весело ввійшли у школу в свій клас, який виявився їм казковим і таким, що нагадував  дитячий садок:

пофарбовані парти, шкафчики,на підлозі- ромашка, сороканіжка, на стінах- казкові герої, а в кутку - ясне сонечко.

    Всі учні і присутні бажаючі ведучими були запрошені на перший урок, який в черговий раз був присвячений нашій Україні, а підготували їх класні керівники.

    1-класники разом із батьками і грались, і фотографувались та куштували свій торт. Для них цей день залишиться в пам’яті назавжди, тобто стане незабутнім.

Я. К. Щур, голова профкому гімназії.

 

 

13.11.2017 р.

Грант Городоцького району у Підлісному

       Вже декілька днів учні нашої школи пють чай із нових чашок, кошти на придбання яких надійшли від агенції сталого розвитку «АSTAR».

       Як відомо ще в серпні місяці даною агенцією було оголошено конкурс 17 мікрогрантів на підтримку 17 принципів сталого розвитку ООН. Із кожного району вибирали 1 мікропроект-найоригінальніший та який відображав би якийсь із них. Відразу після оголошення конкурсу мною було написано два мікропроекти: «Цілі кружки в шкільній їдальні» та «Прекрасне і необхідне».Якраз і перший виявився вдалим і успішним.

      Треба сказати, що чашки в нашій їдальні не в найгіршому стані, але при перевірці члени санстанції давали зауваження,що вони мають надщерблення.Саме тому було прийнято рішення скористатися нагодою придбання коштів.Надійшли вони набагато раніше,але в магазинах в великих кількостях в наявності чашок немає.А тому поки виконувалось замовлення, то пройшов певний час.

       Хочеться подякувати керівнику магазину «Копійка» за виконаний заказ доставки  50 чашок на грантові 1000 грн. Чашки цікаві,з  зображеннями  різних казкових героїв: жабками, ведмедиками,котиками і ін. Діткам приємно пити чай із таких чашок, а особливо молодшим класам.

       Дякуємо звичайно директору агенції Демчуку Олегу за надану можливість зміни чашок в нашій шкільній їдальні та бажаємо йому і всім його членам агенції доброго здоровя та успіхів у хорошій справі: підтримці 17 принципів сталого розвитку ООН.

 

28.08.2017 р.

Всім серцем любіть Україну свою

Минуло 26 років від того дня, коли наша ненька Україна стала незалежною державою. В зв’язку з цією датою в Підлісному Олексинці в СБК відбувся захід «Всім серцем любіть Україну свою», який підготувала і провела 27 серпня директор будинку культури Л. Ф. Фабіян.

На нього зібрались всі небайдужі жителі, які бажали почути і побачити підготовлене свято. На сцені – композиції квітів, хліб, корзини з квітами. Мелодія пісні Т. Петриненка «Україна» сповістила про початок свята. І ось після відкриття завіси на сцені всі побачили дівчаток, які плетуть вінок. До них приєднуються інші хлопчики та дівчатка, які після відповідних слів пов’язують 7 стрічок у вінок, утворивши веселку, які такі ж милі, як наша Україна.

Низько вклонившись, дітки покидають сцену. А їм на зміну з’являються ведучі, котрі вітають всіх з святом. Після звучання гімну дитяча група виконує танець з прапорами «Я люблю Україну». Їх змінюють діти з хлібом в руках на рушнику, який вони дарують всім присутнім як символ достатку і життя, доброти і взаємності.

Із Днем прапора і 26 річницею незалежності привітала всіх сільський голова І. О. Трофімова, побажавши всім злагоди, здоров’я, взаємодопомоги та згуртованості у різних сільських справах.

На святі прозвучали пісні: «Сонячний промінчик» (Аня Вівчурко), «Я малюю синє небо» (дівчатка 6 кл.), «Ой у лісі калина» (дівчатка). Аплодисментами підтримували глядачі нашу юну співачку Ангеліну Андрушко, яка мелодійно і душевно виконала пісню «Я україночка». Схвальними оплесками проводжали і вчительку математики та фізики Я. К. Щур, яка всю душу вклала у виконання пісні «Славний наш Городок», написану до Дня міста на конкурс «Я люблю тебе Городок», а також прочитала вірш про село «Мала Батьківщина», в якому оспівала красу рідного села, відобразила етапи його встановлення та побажала йому розквіту у складі ОТГ з центром у м. Городок.

Захоплювали своєю підготовкою і красою танцювальні композиції «Синьо-жовта земля», «А калина не верба», з рушниками, з хустками. З усмішкою на вустах глядачі спостерігали за виконанням пісні двома майбутніми першокласницями Ангеліною Ціліцінською і Лізою Герасимчук пісні «В сад по малину ми підемо». Не забули на святі про полеглих у роки другої Світової війни, також молодих хлопців Миколи Верхомія та Володимира Швеця, які загинули в наш час, коли на сході триває неоголошена війна. Їх вшанували хвилиною мовчання і в знак вдячності поклали квіти до обеліска загиблих односельчан та на могилу воїнів-визволителів.

З побажанням процвітання нашій Україні і планеті Земля була виконана композиція «Не ураните шарик», а з побажаннями всім благополуччя, щастя, радості, добра, кращого майбутнього прозвучала фінальна пісня «Ми бажаємо Вам добра» (А. Андрушко), яка виявилася видовищною на фоні розмаїття повітряних кульок на сцені.

Глядачі одержали масу емоцій, учасники вдячність від сільського голови та побажання швидкої зустрічі на іншому святі. Захід вдалий, потрібний і повчальний, адже виховує любов до неньки України та її символіки.

 

28.06.2017 р.

В добру путь

Минають дні, а при зустрічах із знайомими ще обговорюємо свята, котрі відбулись у всіх школах, і які кожен випускник пам'ятає: останній дзвінок і випускний вечір.

А тому, проводячи такі заходи, потрібно створити святковий настрій, який вплине на подальший успішний вибір випускників.

Святково, не зовсім традиційно пройшли свята в Підлісноолексинецькій ЗОШ І-ІІ ступенів. На останню  лінійку 5 випускників школи зайшло в святково прибраний спортзал разом із 4-класниками (випускниками І ступеня) із  вогнем,який символізував кінець року, крізь арку із вишитих рушників, яку утворили батьки. Золотом виблискував дзвоник на фоні рушників,почеплені герб і прапор, вислови про останній дзвоник.

 А потім щирі слова подяки випускників батькам, вчителям. І звичайно милозвучні пісні «Любі вчителі», «Прощавай, рідна школо моя» та інші. Зі сльозами на очах як в випускників, так і батьків та присутніх проходило свято. Під мелодію «Рідна мати моя» матері почепили пам’ятні стрічки «Випускник», а учні 4 класу - символічні дзвоники. Перед тим як покинути зал випускники дали можливість учням 4 класу відчути смак старшої школи і молодшої школи: нагодувавши їх солодкими і солоними з перцем козацькими горішками. Учням школи вони прочитали заповіді, записані на пелюстках, з яких потім утворили символічну синьо-жовту ромашку.

А також, враховуючи старання дзвоника в руках чергових кликати покоління учнів на уроки із стадіону і різних місць, поставили йому пам’ятник із словами «Пам’ятаємо, сумуємо», поставивши біля підніжжя живі квіти.

 

Не менш цікавим виявився випускний вечір, коли на подвір’ї школи зібралися батьки, учні ,бажаючі та випускники. Колони входу до школи були прикрашені гілочками самшиту, веселкою, де червоний колір випромінював енергію в різні боки, деревом бажань, де кожен бажаючий зміг почепити свої побажання. Саме цією аркою, яка по переказах веде до щастя, до омріяної мети, під звуки маршу і вийшли випускники разом із класними керівниками.

На святі запрошена сільський голова І. О. Трофімова побажала щасливої дороги та правильного вибору у житті, а також гарної поведінки.

Словами побажань і настанов матерів стати добрими, любити свою мову та Україну,стати справжніми людьми з великої літери розпочалось дане свято. А потім задушевні слова випускниці про 9 років, які вона провела в школі і яких їй зовсім не жаль, адже здобула знання.

Хлібом-сіллю подякували вчителям випускниці , вдячністю технічкам за їх щоденну працю, а також вручення живих квітів та піснею «Сумно».

Зворушливими були вірші двох доньок-двох Сніжан до своїх мам. Настільки сильно слова западали в душу, що сльози самі текли.

Учні школи підготували сюрпризи:танець «Під дощем», нагадавши випускникам дні негоди по дорозі до школи, 3-класниця А. Андрушко заспівала пісню «Шкільна пора», а 5-класниці побажали бути веселими, добрими,мудрими та люблячими та виконали танець доброти, подарувавши кульки дружби.

Як завжди, батьки обсипали своїх дітей зерном та солодощами, а 8-класниці подарували чарівний горщик, вихованці садочку «Калинонька» розказали віршики, подарувавши квітку із 9 пелюстків, та  улюблені м’які іграшки під мелодію « Куди іде дитинство» і станцювали.

Одержавши результати своєї праці-свідоцтва, а також освячені на випуску отцем Миколою букети із недозрілого хліба, як випускники, ромашки-символу краси та барвінку – символу життя, випускники передали їх своїм батькам.

Своїми мріями випускники поділились із присутніми, а також вибірково зачитали побажання присутніх.

Класний керівник провела всіх через поріг дитинства та обв’язала стрічкою, щоб тримались в житті разом, а директор відпустила їх, відрізавши кожному по кусочку на згадку. Пов’язавши на руку їх, заспівавши пісню «Підем далеко ми», під час якої дівчатка з кільцями із написами номеру випуску станцювали, а також пісню про те, що на світанку клас розлучається, але прощальний вальс, який вони потім станцювали, назавжди збереже їх дружбу та любов, випускники покинули подвір’я.

Покладанням квітів від імені випускників до обеліска загиблих односельчан та піснею «Хай завжди буде сонце» у виконанні А. Андрушко закінчився випускний вечір.

З святковим настроєм, з одержаними емоціями присутні і випускники запам’ятають дане свято. Тож нехай випускникам щастить у виборі дальшого шляху. В добру путь!

 

26.05.2017 р.

Доля людини, визначена на небесах

Саме так. Герой нашої статті народився на наступний день, коли жителі європейських країн святкують закінчення Другої світової війни. І щороку в Підлісному Олексинці ми згадуємо Тихона Григоровича Верхомія.

Цього року виповнилося 100 років з дня народження нашого відомого односельчанина. З цього приводу в Підлісноолексинецькій ЗОШ  І-ІІ ступенів був проведений виховний захід «Його життя, як спалах зірки».

Цікавою виявилася для учнів розповідь про життєвий шлях Т.Г.Верхомія, котрий прожив лише 26 років. Діти Підлісноолексинецької ЗОШ на вказаному виховному заході почули багато епізодів з життя героя, які є повчальними для підростаючого покоління. Так, він з відзнакою  закінчив Вінницьку педагогічну школу, а потрапивши на військову службу пройшов курс навчання в аероклубах Вінниці і Одеси. Працював інструктором з підготовки льотчиків, служив у авіації під час війни, спочатку командиром авіаланки, а згодом – ескадрильї. За час служби зробив 132 бойових вильоти в тил противника, часто здійснював авіарозвідку, доставляв побратимам військову техніку, боєприпаси, забирав поранених. За хорошу службу став майором. Неодноразово нагороджувався найвищими військовими нагородами того часу, а серед побратимів він був відомий як «український орел».

Не дожив до свого дня народження молодий військовий Тихон Григорович всього 6 днів. 3 травня 1943 р., виконуючи бойове завдання він загинув потрапивши з товаришами у засідку.

Про нього один із колишніх побратимів Сергій Симаков багато написав цікавих фактів у книзі «В лесу прифронтовом», яку зараз можна почитати в Кам’янець-Подільському музеї-заповіднику, а режисер-постановник Леонід Биков зняв фільм «В бой идут одни старики», де зіграв головну роль капітана Титаренка – прототипом якого став майор Верхомій. За життя Биков і Верхомій були знайомі. Тому, «зіграти» його було легко.

За свої подвиги під час війни у містах Лівни та Орел (тепер Російська Федерація) були названі на його честь школи. Тіло нашого воїна, разом із його побратимами поховані в центрі міста Орел. На могилі зведено пам’ятник-погруддя, а його особисті речі: годинник з літака, льотна куртка, вирізки з газет і інше знаходяться в фондах і експозиціях 8 музеїв.

Також учням була зачитана стаття «Це була чудова людина», яку написала вдова солдата часів Другої світової війни О. Мальцева. Вона працювала офіціанткою в авіачастині де служив Верхомій. Мальцева, яка маючи на руках двох малолітніх дітей, писала як наш односельчанин за життя ділився з її дітьми харчами, як частував їх плитками шоколаду тощо. Учні з цікавістю слухали описані епізоди, які характеризували нашого земляка як людину лише з позитивного ракурсу. На таких, як він потрібно рівнятися теперішньому поколінню. Наприкінці заходу діти мали змогу переглянути уривок з кінофільму «В бой идут одни старики». Захід виявився змістовним і повчальним в наш час, коли серед людей не вистачає тепла, любові, доброти, а панує злість і ненависть.

14.05.2017 р.

Пам’ятаємо разом

З настанням весни відроджується все навколо. Так було завжди. Зокрема, і в далекому 1945 р., коли люди відчували, що їх стражданням прийде кінець.

Так і сталося. І з тих пір пройшло 72 роки, як наші солдати вибороли перемогу у 2 світовій війні. Мільйони тих, які полягли на полі битви, померли в концтаборах з покаліченими і понівеченими долями дорослих і малих.

1418 днів шляхами війни крокували визволителі, але, вірячи в свої сили і не жаліючи життя заради Батьківщини перемогли.

Вшановуючи їх пам'ять, в Підлісному Олексинці відбулось ряд заходів. Досить масовим виявився захід в сільському будинку культури 7 травня де зібрались дорослі і малі. Спільними зусиллями працівників культури, дитячого садка, школи був проведений захід «Пам'ять у нашому серці живе», в якому висвітлені всі основні етапи війни у країні, а також в селі, вшановані ветерани.

Присутні стали свідками страшних подій минулої війни. На заході прозвучали пісні про війну: «Біля калини плакала мати», «Солдати минулої війни» та інші, під супровід музичного керівника М. Лаби. Бурхливими оплесками проводжали юну співачку А. Андрушко, яка виконала 2 пісні: «Прадід» і «Червоні маки».

Школярі гарно підготували танці «Діти війни», «Синя хустинка», «Катюша», читали листи з фронту до матерів, коханих. Із всіх ветеранів у нас залишився тільки один – Олійник Дем’ян Іванович. Йому як учаснику бойових дій і Л. Вересюк (народилася в Німеччині), а також учасникам АТО сільський голова вручила набори гречки від ВАТ «Городоцьке» і борошно від «Агропромтехніки».

9 травня багато жителів прийшло на святкування дня перемоги. В зв’язку з похолоданням захід «Днів тих слава не померкне» відбувся в будинку культури. На ньому школярі висловили слова вдячності ветеранам 2 світової війни, а також учасникам АТО. Були зачитані списки загиблих односельчан, а також воїнів-визволителів села. Їх пам'ять вшанували хвилиною мовчання.

Учні 9 класу запалили свічку пам’яті і виконали пісню «Свіча».

Словами «Реквієму» убити та проклясти війну, з наказом пам’ятати про тих, хто вже не прийде ніколи та побажаннями миру для того, щоб навчатись, сміятись, трудитись, співати, любити і у щасті жити та піснею «Хай завжди буде сонце» закінчився даний захід. А далі святковою ходою всі підійшли до пам’ятника односельчанам та могили визволителів де поклали живі квіти і запалили лампадки.

Вічна слава всім загиблим і шана всім живим героям. Ми пам’ятаємо їх подвиг, який є прикладом сьогоднішнім солдатам, що боронять східні рубежі України.

 

30.04.2017 р.

 

Невигойна рана країни

Чорнобиль…Звичайне слово, а скільки з ним пов’язано горя, скільки воно принесло страждань людству. І це ще не кінець…

Саме так, адже 31 рік назад, 26 квітня 1986 року сталося те, про що ніхто і не міг думати, яке нікому і не наснилося. Радіоактивний вибух на 4-му енергоблоці приніс горе, якому слізьми не поможеш. Від того часу Чорнобиль став невигойною раною України. Це наш спільний біль і не тільки український, але всіх тих країн, які постраждали внаслідок забруднення їх територій радіоактивним пилом від чорнобильської хмари.

« Чорнобиль-наш біль, наш смуток». Саме під такою назвою відбувся виховний захід у Підлісноолексинецькій сільській бібліотеці, який підготували бібліотекар В.М. Горецька та директор будинку культури Л.Ф. Фабіян до Дня пам’яті чорнобильської трагедії. На ньому були присутні учні та вчителі школи, голова сільради І.О. Трофімова.

Діти уважно та з хвилюванням слухали ведучих і кожного учасника заходу. І вони наче стали свідками того трагічного дня, коли зірвався реактор і настала паніка працюючих, а також героїчного виїзду пожежників, які прибули дуже швидко на той фатальний виклик. Адже шестеро молодих пожежників, які практично собою врятували не тільки Україну, а й всю Європу, повинні пам’ятати всі. 

Зворушливими виявилися і слова сценарію про чорнобиль-траву, яка, незважаючи ні на що:   синє небо, чисте джерело, голубі мрії, доброту, троянду, любов- проростає знов.

Адже наслідки аварії на ЧАЕС наступні покоління будуть відчувати ще десятки, сотні і навіть тисячі років, говорячи про забруднення території ізотопами плутонію і америцію.

Ведучі заходу згадали жителів нашого села, які брали участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС: Дузяка Петра Федоровича, Мединського Леоніда Івановича і Портного Анатолія Володимировича, які померли від онкологічних захворювань внаслідок опромінення на Чорнобилі. Крім того, ще один учасник ліквідації аварії на ЧАЕС – Лисий Олександр Володимирович, через об’єктивні причини не зумів побувати на заході.

Всіх, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів, перед усіма, кого немає з нами, ми пом’янули хвилиною мовчання . Багато горя Чорнобиль приніс жителям 30-кілометрової зони, яких виселили з обжитих домівок, які покинули все, що було нажито роками, де поховані їх батьки і діди. Звичайно, учні згадали і наших переселенців із Житомирської області – сім’ю Михайла Ващука, яких тодішній голова колгоспу «Росія» М. В. Малайчук забезпечив добротною новопобудованою хатою з господарськими будовами.

Весь люд стурбований тим, чи не повториться трагедія в іншому місці, бо ми живемо на технологічному вулкані. Були запалені поминальні свічки – свічки надії, що ми будемо жити!

 З заходу учні винесли уроки, а саме вони повинні знати, якою ціною виправляються помилки, а в даному випадку помилки конструкторів ядерного реактора РБМК-1000, який визнали небезпечним, та обслуговуючого персоналу на той момент, зокрема операторів. Вони повинні сприймати чужу біду і біль, як власні.

А головним їх завданням на сьогодні є бажання вчитися, щоб набуті знання використати в майбутньому, а також дбати про своє здоров’я в час інтенсивного забруднення навколишнього середовища транспортом та промисловими об’єктами.